віддирати
ВІДДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДЕ́РТИ, ВІДІДРА́ТИ, віддеру́, віддере́ш, док., кого, що.
Відривати, відділяти частину чогось або те, що приклеєне, прикріплене до чого-небудь.
Устриці віддирають під водою від скель (О. Донченко);
Андрій навпомацки віддирає шматок газети, скручує грубу цигарку й закурює... (І. Багряний);
– Ти оддер шматок моєї одежі (І. Нечуй-Левицький);
Галченя гляне на мене, віддере довгий тонкий шматочок і швидко ковтне (О. Копиленко);
// розм. Силоміць віднімати, відводити того, хто вчепився в що-небудь, або його руки, пальці.
Чужий дядько віддер його руки від полудрабка (П. Панч).
◇ (1) Віддира́ти гопака́ – завзято, енергійно танцювати.
Кобзар вшкварив, а козаки – Аж Хортиця гнеться – Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Т. Шевченко);
Четверо чи п'ятеро парубків, підплигуючи скільки духу вверх, оддирали гопака (Г. Хоткевич);
Вихором мчали по колу танцюристи, пускаючи по вітру чуприни і віддираючи веселого буйного гопака (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)