віддирати

ВІДДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДЕ́РТИ і ВІДІДРА́ТИ, віддеру́, віддере́ш, док., перех.

1. Відривати, відділяти частину чогось або те, що приклеєне, прикріплене до чого-небудь.

Відмочуючи та віддираючи кроваві штанці від його ран, вона ридала, як по своїй власній умершій дитині (Фр., IV, 1950, 232);

Устриці віддирають під водою від скель (Донч., Ю. Васюта, 1950, 147);

— Ти оддер шматок моєї одежі (Н.-Лев., III, 1956, 300);

Галченя гляне на мене, віддере довгий тонкий шматочок і швидко ковтне (Коп., Як вони.., 1948, 49);

// розм. Силоміць віднімати, відводити того, хто вчепився в що-небудь, або його руки, пальці.

По перону бігали якісь люди з маузерами в руках і оддирали від поручнів таких же, як Успенський (Панч, В дорозі, 1959, 58);

Чужий дядько віддер його руки від полудрабка (Панч, Гарні хлопці, 1959, 88).

2. тільки недок., розм. Із запалом, і швидко виконувати танець; танцювати.

Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Шевч., І, 1951, 78);

Вихором мчали по колу танцюристи, пускаючи по вітру чуприни і віддираючи веселого буйного гопака (Тулуб, Людолови, І, 1957, 458).

Значення в інших словниках

1. віддирати — віддира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. віддирати — -аю, -аєш, недок., віддерти і відідрати, віддеру, віддереш, док., перех. 1》 Відривати, відділяти частину чогось або те, що приклеєне, прикріплене до чого-небудь. || розм. Силоміць віднімати, відводити того, хто вчепився в що-небудь, або його руки, пальці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддирати — ВІДДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДЕ́РТИ, ВІДІДРА́ТИ, віддеру́, віддере́ш, док., кого, що. Відривати, відділяти частину чогось або те, що приклеєне, прикріплене до чого-небудь. Устриці віддирають під водою від скель (О.  Словник української мови у 20 томах
4. віддирати — ТАНЦЮВА́ТИ (виконувати танець), ГАРЦЮВА́ТИ розм., ГОПЦЮВА́ТИ розм., ГО́ПКАТИ розм., ГО́ПАТИ розм.; СКАКА́ТИ розм., СТРИБА́ТИ розм., ГАЦА́ТИ розм. (підстрибуючи); ЧЕСА́ТИ розм., КРЕСА́ТИ розм., САДИ́ТИ розм., ШКВА́РИТИ розм., ВИТИНА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. віддирати — Віддира́ти, -дира́ю, -дира́єш; відде́рти, віддеру́, віддере́ш; відде́р, -де́рла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. віддирати — Віддирати, -раю, -єш сов. в. віддерти и відідрати, -деру, -реш, гл. 1) Отдирать, отодрать, отрывать, оторвать. Відірвав нитки, утяг у голку та й почав пришивати до чумарки те, що віддер. Харьк. 2) Только несов. в. Отплясывать, откалывать. Метелиці та гопака гуртом віддирають. Шевч.  Словник української мови Грінченка