віддиматися

ВІДДИМА́ТИСЯ і ВІДДУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДДУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. Важко та з шумом дихати.

Шинкар стояв за стойкою, мов не до його річ, — тільки почервонів та знай оддимався (Мирний, II, 1954, 128);

Морем плив тюлень. Часом він пірнав.. Потім показувався знов. Віддувався, випускав повітря з грудей, бризкаючи краплинами (Трубл., І, 1955, 141).

2. тільки 3 ос. Ставати опуклим; випинатися.

Незграбно на всі боки стирчав і оддувався на їй недоладно вдягнутий кольоровий крам (Вас., І, 1959, 300);

Мене зустрів добродій, страшніший від інших з обличчя і в якого кишені віддимались ще більш, ніж в інших (Сам., II, 1958, 274);

Його губи віддулися, лице зморщилось (Фр., IV, 1950, 401).

3. тільки недок. Пас. до віддима́ти, віддува́ти.

Значення в інших словниках

1. віддиматися — віддима́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. віддиматися — і віддуватися, -аюся, -аєшся, недок., віддутися, -уюся, -уєшся, док. 1》 Важко та з шумом дихати. 2》 тільки 3 ос. Ставати опуклим; випинатися. 3》 тільки недок. Пас. до віддимати, віддувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддиматися — ВІДДИМА́ТИСЯ, ВІДДУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДДУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. 1. Важко і з шумом дихати. Шинкар стояв за стойкою, мов не до його річ, – тільки почервонів та знай оддимався (Панас Мирний); Морем плив тюлень. Часом він пірнав ..  Словник української мови у 20 томах
4. віддиматися — ВИПИНА́ТИСЯ (видаватися, виступати наперед, убік під час напруження, руху), ВІДДИМА́ТИСЯ, ВІДДУВА́ТИСЯ, П'ЯСТИ́СЯ рідше, ПНУ́ТИСЯ рідше; ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (також назад); ВІДКОПИ́ЛЮВАТИСЯ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИСЯ розм. (звич. про губи). — Док.  Словник синонімів української мови