віддиматися
ВІДДИМА́ТИСЯ, ВІДДУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДДУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Важко і з шумом дихати.
Шинкар стояв за стойкою, мов не до його річ, – тільки почервонів та знай оддимався (Панас Мирний);
Морем плив тюлень. Часом він пірнав .. Потім показувався знов. Віддувався, випускав повітря з грудей, бризкаючи краплинами (М. Трублаїні).
2. тільки 3 ос. Ставати опуклим; випинатися.
Мене зустрів добродій, страшніший від інших з обличчя і в якого кишені віддимались ще більш, ніж в інших (В. Самійленко);
Незграбно на всі боки стирчав і оддувався на їй недоладно вдягнутий кольоровий крам (С. Васильченко);
Його губи віддулися, лице зморщилось (І. Франко).
3. тільки віддува́тися, розм. Відчувати наслідки помилок, промахів, нести відповідальність перев. за інших.
Соломії його оглядини справили втіху, і вона гукнула до сестер: – Чого ж ви? Чи я сама мушу за всіх віддуватися? (із журн.);
Всі очікували, що міський голова відгукнеться на запрошення і прибуде на збори, але цього, на превеликий жаль водоканальців, не сталося – натомість за міську владу довелося віддуватися його заступникові з комунальних питань (з газ.).
4. тільки недок. Пас. до віддима́ти, віддува́ти.
Нарешті вітрило нашого судна почало віддиматися вітром (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)