віддимати

ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.

1. Дуючи, відганяти, переміщати, усувати і т. ін. що-небудь.

На фабриці конденсат віддувають повітрям (із журн.);

– Важко сказати, скільки я прочекала, – сказала Женька, віддуваючи пару із чашки (із журн.).

2. Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки і т. ін.).

Воно [дитя] водило оченятами усюди і, оддимаючи губи, хапало, мукало (Панас Мирний);

На пані подивишся: походжає в шовках, оддуває воло (А. Тесленко);

Ліворвер [револьвер] ледве помітно віддимав кишеню (Т. Осьмачка);

Сиділа [Юлька] відвернена лицем від Бронислава, віддула губи і мовчала (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. віддимати — віддима́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. віддимати — і віддувати, -аю, -аєш, недок., віддути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Дмухаючи, усувати, переміщати що-небудь. Віддувати попіл. 2》 Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки й т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддимати — див. настовбурчувати  Словник синонімів Вусика
4. віддимати — ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. віддимати — ВІДДИМА́ТИ і ВІДДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Дмухаючи, усувати, переміщати що-небудь. Віддувати попіл. 2. Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки й т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
6. віддимати — Віддимати, -маю, -єш сов. в. віддути, відодму, -меш, гл. 1) Отдувать, отдуть. 2) віддимати губи. Выпячивать губы. Переносно: сердиться. Оддув губи, як капиці. Ном. № 3368.  Словник української мови Грінченка