віддирати —
-аю, -аєш, недок., віддерти і відідрати, віддеру, віддереш, док., перех. 1》 Відривати, відділяти частину чогось або те, що приклеєне, прикріплене до чого-небудь. || розм. Силоміць віднімати, відводити того, хто вчепився в що-небудь, або його руки, пальці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
віддирати —
ВІДДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДЕ́РТИ, ВІДІДРА́ТИ, віддеру́, віддере́ш, док., кого, що. Відривати, відділяти частину чогось або те, що приклеєне, прикріплене до чого-небудь. Устриці віддирають під водою від скель (О.
Словник української мови у 20 томах
віддирати —
ВІДДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДДЕ́РТИ і ВІДІДРА́ТИ, віддеру́, віддере́ш, док., перех. 1. Відривати, відділяти частину чогось або те, що приклеєне, прикріплене до чого-небудь.
Словник української мови в 11 томах
віддирати —
Віддирати, -раю, -єш сов. в. віддерти и відідрати, -деру, -реш, гл. 1) Отдирать, отодрать, отрывать, оторвать. Відірвав нитки, утяг у голку та й почав пришивати до чумарки те, що віддер. Харьк. 2) Только несов. в. Отплясывать, откалывать. Метелиці та гопака гуртом віддирають. Шевч.
Словник української мови Грінченка