віддушина

ВІДДУ́ШИНА, и, ж.

1. Невеликий отвір для обміну повітря, витягання диму, газів і т. ін.; продух.

Земляночку викопав Марко під самим дубом.., з дупла проходила оддушина (О. Стороженко);

Кругом так вогко, сумно. Се вона у льоху чи під землею? І то крізь оддушину доходить неясний світ (Панас Мирний);

Він тільки кинувся до віддушини в хліві, яка виходила на вулицю, й виглянув звідти (С. Скляренко).

2. перен. Те, що дає вихід якимсь почуттям, прагненням, настроям і т. ін.

Дмитрій випадково найшов собі оддушину в другорядній, на його погляд, ідеї відродження його молодої нації, і ця оддушина може спасти його (М. Хвильовий);

– Потім ви знайшли для себе сентиментальну віддушину – син! Звичайнісінький самообман. Рятунок від самотності (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. віддушина — відду́шина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. віддушина — -и, ж. Невеликий отвір для обміну повітря, витягання диму, газів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддушина — Продух, продухвина  Словник чужослів Павло Штепа
4. віддушина — ДУШНИ́К (невеликий отвір для обміну повітря), ВІДДУ́ШИНА рідше. (Дід Порада:) Отам у кутку душник є, у фундаменті (Я. Баш); Білогвардійці стали зривати динамітом входи до каменоломень, замуровувати віддушини (О. Гончар).  Словник синонімів української мови
5. віддушина — ВІДДУ́ШИНА, и, ж. Невеликий отвір для обміну повітря, витягання диму, газів і т. ін. Земляночку викопав Марко під самим дубом.., з дупла проходила оддушина (Стор., І, 1957, 390); Він тільки кинувся до віддушини в хліві, яка виходила на вулицю, й виглянув звідти (Скл., Карпати, II, 1954, 217).  Словник української мови в 11 томах