Словник української мови у 20 томах

відділювач

ВІДДІ́ЛЮВАЧ, а, ч., спец.

Те саме, що відді́льник 1, 2.

Сирна маса подається на відділювач сироватки, де сирне зерно звільняється від рідини і насипається у форми (з навч. літ.);

Автоматичний відділювач неконденсованих газів поліпшує роботу фреонової холодильної системи (із журн.);

При пошкодженнях окремих ділянок електричної мережі спочатку спрацьовують вимикачі, а потім відділювачі, які автоматично вимикають пошкоджену ділянку (з наук.-техн. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)