віджилий

ВІДЖИ́ЛИЙ, а, е.

1. Який закінчив своє життя, існування; відмерлий.

Там [у розарії] порався садівник, вирізуючи сухі, віджилі гілки (П. Автомонов);

На уламках і з уламків віджилих небесних тіл унаслідок тривалого процесу виникають інші небесні тіла (з наук. літ.);

Сильний, приємний жар лазні відкриває і ретельно прочищає всі пори тіла, видаляє бруд, м'яко знімає з верхнього шару шкіри віджилі, омертвілі клітини (із журн.).

2. перен. Який не відповідає сучасності; застарілий.

Станіславський .. виступив на бій проти віджилих театральних форм (М. Рильський);

Бабуся – людина з віджилими поглядами, досі сердиться, що внука не хрестили (С. Журахович);

// у знач. ім. віджи́ле, лого, с. Те, що застаріло.

В. Винниченко не обмежувався відкиданням віджилого – його, здається, ніколи не покидав потяг до універсальних, масштабних питань (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. віджилий — віджи́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. віджилий — -а, -е. 1》 Який закінчив своє життя, існування; відмерлий. 2》 перен. Який не відповідає сучасності; застарілий. || у знач. ім. віджиле, -лого, с. Те, що застаріло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віджилий — Застарілий, минулий  Словник чужослів Павло Штепа
4. віджилий — ВІДМЕ́РЛИЙ (про рослини, частини живого організму — який загинув), МЕ́РТВИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ, ЗМЕРТВІ́ЛИЙ, АТРОФО́ВАНИЙ, СУХИ́Й, ЗАСО́ХЛИЙ, ЗСО́ХЛИЙ (ЗІСО́ХЛИЙ) (про рослини). Перед..  Словник синонімів української мови
5. віджилий — ВІДЖИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який закінчив своє життя, існування; відмерлий. На "уламках" і з "уламків".. віджилих небесних тіл внаслідок тривалого процесу виникають інші небесні тіла (Наука.., 2, 1958, 40); Злущування віджилих клітин шкіри. 2. перен.  Словник української мови в 11 томах