віджилий
ВІДЖИ́ЛИЙ, а, е.
1. Який закінчив своє життя, існування; відмерлий.
На "уламках" і з "уламків".. віджилих небесних тіл внаслідок тривалого процесу виникають інші небесні тіла (Наука.., 2, 1958, 40);
Злущування віджилих клітин шкіри.
2. перен. Який не відповідає сучасності; застарілий.
Станіславський.. виступив на бій проти віджилих театральних форм (Рильський, III, 1956, 331);
А бабуся — людина з віджилими поглядами, досі сердиться, що внука не хрестили (Жур., Вечір.., 1958, 224);
// у знач. ім. віджи́ле, лого, с. Те, що застаріло.
Події історії Радіщев розглядає у русі, де нове витискує старе, віджиле (Вісник АН, 9, 1949, 63).
Словник української мови (СУМ-11)