1. Словник української мови в 11 томах

віджилий

ВІДЖИ́ЛИЙ, а, е.

1. Який закінчив своє життя, існування; відмерлий.

На "уламках" і з "уламків".. віджилих небесних тіл внаслідок тривалого процесу виникають інші небесні тіла (Наука.., 2, 1958, 40);

Злущування віджилих клітин шкіри.

2. перен. Який не відповідає сучасності; застарілий.

Станіславський.. виступив на бій проти віджилих театральних форм (Рильський, III, 1956, 331);

А бабуся — людина з віджилими поглядами, досі сердиться, що внука не хрестили (Жур., Вечір.., 1958, 224);

// у знач. ім. віджи́ле, лого, с. Те, що застаріло.

Події історії Радіщев розглядає у русі, де нове витискує старе, віджиле (Вісник АН, 9, 1949, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віджилий — віджи́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. віджилий — -а, -е. 1》 Який закінчив своє життя, існування; відмерлий. 2》 перен. Який не відповідає сучасності; застарілий. || у знач. ім. віджиле, -лого, с. Те, що застаріло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віджилий — Застарілий, минулий Словник чужослів Павло Штепа
  4. віджилий — ВІДЖИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який закінчив своє життя, існування; відмерлий. Там [у розарії] порався садівник, вирізуючи сухі, віджилі гілки (П. Словник української мови у 20 томах
  5. віджилий — ВІДМЕ́РЛИЙ (про рослини, частини живого організму — який загинув), МЕ́РТВИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ, ЗМЕРТВІ́ЛИЙ, АТРОФО́ВАНИЙ, СУХИ́Й, ЗАСО́ХЛИЙ, ЗСО́ХЛИЙ (ЗІСО́ХЛИЙ) (про рослини). Перед.. Словник синонімів української мови