відземок
ВІДЗЕ́МОК, мка, ч.
Те саме, що окоре́нок.
Трохи згодом признався [Іван], що гепнув головою до якогось відземка, немов довбнею (Л. Мартович);
– А-а-а! – реве він, відкидає від стіни важке, з тесаних одземків ліжко (О. Кундзич);
В цьому одземкові справді були видовбані, наче у ступі, дві глибокі ями (Б. Харчук);
* У порівн. Ціле тіло, як відземок, кріпке (О. Маковей).
Словник української мови (СУМ-20)