відказаний
ВІДКА́ЗАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відказа́ти.
Майно, відказане на користь релігійної установи, за мусульманським законодавством вважалося власністю цієї установи (з наук.-попул. літ.);
Відказаний батьком лан так і залишився за Гнатом (із журн.);
// відка́зано, безос. пред.
[Марися:] Пройшло скілько днів, батько стали поправляться, як знову получили [отримали] бумагу, що в дворянстві одказано, і зовсім уже занедужали, з сили вибились, нічого не їдять... все зітхають та читають ту проклятущу бумагу... (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)