відкалатати
ВІДКАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. Прокалатати певний час.
Ох скільки дзвонів тих одкалатало, коли тебе пустошила орда! (Л. Костенко);
// Закінчити, перестати калатати.
Одкалатавши, я спустив дзвоник бабі Марії, вона відв'язала його, а я змотав шпагат у клубок (Г. Усач).
2. перен. Провести певний час у тяжкій праці, неволі і т. ін.
[Директор інституту:] А мені не пощастило в лігві німецькому побувати, відкалатав два останні роки [війни] у Прибалтиці (Н. Рибак);
Пару годків Іван на хімії відкалатає, повернеться (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)