відкарбовувати

ВІДКАРБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. що. Виготовляти що-небудь карбуванням.

Флорин – золота монета, що карбувалася спочатку у Флоренції, а згодом і в інших європейських державах. Вперше відкарбували в 1252 році у Флоренції (звідси і назва монети) (з наук.-попул. літ.);

Відкарбувати портрет прадіда їй вдалося у відомого верховинського майстра (з газ.).

2. перен. Вимовляти з підкресленою виразністю.

– Це востаннє тебе питаю, – відкарбовує Отроходін, ще ближче підступивши, – питаю востаннє: де чаша? (В. Барка);

Дзвінко відкарбовує він перед колективом заповіді вихованця: – Не вмієш – навчать, не хочеш – примусять! (О. Гончар);

Великін метнув злим оком на Фрея і відкарбував: – Вдруге за тебе не буде кому заступитися! (І. Багряний);

– І можеш присягатися в цьому перед цехом? – Можу, – впевнено відкарбував Грицько, скосивши око на Кузьменка (З. Тулуб).