відкашлянути
ВІДКАШЛЯНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Однокр. до відка́шлювати 1.
[Гніт:] У грудях сперло... клекіт якийсь... Уранці повну жменю чорної кріви [крові] виплював... тепер вже й не одкашляну... сперлось під грудьми... (М. Кропивницький);
Уста йому, так як і Романові, пересмагли [пересохли], пошерхли, голос пропав .. Нарешті відкашлянув і прохрипів: – Е-е (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)