відкашлюватися
ВІДКА́ШЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДКА́ШЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.
1. Кашляючи, прочищати горло, бронхи.
Бабу Оришку знову кашель напав і, тяжко хрипучи, .. вона почала одкашлюватись (Панас Мирний);
Він лежав біля сепаратора і відкашлювався кров'ю (С. Чорнобривець);
// Злегка покашлюючи, прочищати горло перед говорінням, співом і т. ін.
Хлопці пошепталися між собою і стали одкашлюватись. Марченко вскочив у середину, махнув головою і всі в один голос залящали (С. Васильченко);
Іван Семенович з острахом спостерігав ці готування, відкашлявся, як перед початком довгої промови (Ю. Яновський).
2. тільки док. Закінчити, перестати кашляти.
А вона підождала, поки я відкашляюсь, та й знову за своє (Панас Мирний);
Дід знову закашлявся дзвінким, тим вреднючим кашлем, коли людина кашляє і не може відкашлятись (Ю. Збанацький);
Доман зсутулився, забухикав, а відкашлявшись, знову вклонився (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)