відкашлювати

ВІДКА́ШЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКА́ШЛЯТИ, яю, яєш, док., що.

1. Кашляючи, видаляти що-небудь зайве з горла, бронхів (мокротиння, харкотиння, воду і т. ін.).

Галька одкашлює на помост [поміст] кров і шепче страшні слова (Г. Косинка);

Вихор важко відкашлював воду, харчав і відчував, що знесилюється (В. Кучер);

Дехто натоптував порепаним пальцем люльку, дехто одкашлював учорашню кіптяву й розкотисто харкав (І. Білик).

2. Те саме, що пока́шлювати.

– Говорить, та не проговориться, – додав, відкашлюючи, Іскра (Б. Лепкий);

// тільки док. Закінчити, перестати кашляти.

– Гм... – відкашляв професор і, подумавши трохи, розпатлав волосся. – А котра зараз година? (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. відкашлювати — відка́шлювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відкашлювати — -юю, -юєш, недок., відкашляти, -яю, -яєш, док., перех. Кашляючи, усувати що-небудь зайве з горла (харкотиння, воду і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкашлювати — ВІДКА́ШЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКА́ШЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. Кашляючи, усувати що-небудь зайве з горла (харкотиння, воду і т. ін.). Вихор важко відкашлював воду, харчав і відчував, що знесилюється (Кучер, Чорноморці, 1956, 58).  Словник української мови в 11 томах