Словник української мови у 20 томах

відкашлювання

ВІДКА́ШЛЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. відка́шлювати і відка́шлюватися 1.

На долівці серед сонних дітей почулось стримане відкашлювання (А. Іщук);

У Хуррем часто пересихало горло, вона коротко відкашлювалася, не без вдоволення відзначаючи, що кожне те відкашлювання майже болісно віддається на султанові (П. Загребельний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. відкашлювання — відка́шлювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. відкашлювання — -я, с. Дія за знач. відкашлювати й відкашлюватися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкашлювання — ВІДКА́ШЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відка́шлювати й відка́шлюватися 1. На долівці серед сонних дітей почулось стримане відкашлювання (Іщук, Вербівчани, 1961, 193).  Словник української мови в 11 томах