відкашлювання

ВІДКА́ШЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відка́шлювати й відка́шлюватися 1.

На долівці серед сонних дітей почулось стримане відкашлювання (Іщук, Вербівчани, 1961, 193).

Значення в інших словниках

1. відкашлювання — відка́шлювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відкашлювання — -я, с. Дія за знач. відкашлювати й відкашлюватися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкашлювання — ВІДКА́ШЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відка́шлювати і відка́шлюватися 1. На долівці серед сонних дітей почулось стримане відкашлювання (А.  Словник української мови у 20 томах