відкидний
ВІДКИДНИ́Й, а́, е́.
Здатний відкидатися, відхилятися.
Підніжки [екіпажа] були одкидні (І. Нечуй-Левицький);
Притиснувшись до стіни, сидів [дідуган] на відкидному стільчику, похитуючись від руху поїзда (Олесь Досвітній);
Степан і Микола були у сорочках з одкидним комірцем, у чорних коротких штанях (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)