відклик
ВІ́ДКЛИК, у, ч.
1. тільки одн. Дія за знач. відкли́кати 2.
Та й велике враження на нього справив взагалі відклик загону на охорону залізниці (Є. Кротевич);
Має бути розроблений чіткий порядок відклику народних депутатів, депутатів місцевих рад та голів сільських, селищних, міських рад у разі невиконання ними своїх обов'язків (з публіц. літ.).
2. Те саме, що ві́дгук 2.
Стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач .. Нігде ні одклику, ні одгомону (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)