відкозиряти

ВІДКОЗИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм.

Приклавши руку до козирка, віддати честь по-військовому.

Він відкозиряв військовим і відрекомендувався: – Старший лейтенант Бариль (М. Трублаїні);

Коли юнак і дівчина ще й завзято відкозиряли йому, приклавши праві руки до беретів і не зводячи з нього очей, – офіцерське серце і зовсім розтало (В. Владко);

Сержант.., відкозирявши за статутом, глухим голосом промовив: – Ваш наказ виконано, товаришу лейтенант (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. відкозиряти — відкозиря́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відкозиряти — -яю, -яєш, док., розм. Приклавши руку до козирка, віддати честь по-військовому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкозиряти — ВІДКОЗИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. Приклавши руку до козирка, віддати честь по-військовому. Він відкозиряв військовим і відрекомендувався: — Старший лейтенант Бариль (Трубл., II, 1955, 297); Сержант..  Словник української мови в 11 томах