відкол

ВІДКО́Л, у, ч.

Те, що відкололося, відпало і т. ін. від чогось.

При малих питомих навантаженнях у плазмових покриттях можуть виникнути тріщини, що надалі зумовлюють утворення відколів (з наук. літ.);

У різаному піноблоці, який має чіткі розміри порівняно з піноблоком формованим, відсутні відколи, що полегшує процес оштукатурювання (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. відкол — відко́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відкол — -у, ч. Дія і стан за знач. відколоти й відколотися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкол — ВІДКО́Л, у, ч. Дія і стан за знач. відколо́ти й відколо́тися.  Словник української мови в 11 томах