Словник української мови в 11 томах

відкол

ВІДКО́Л, у, ч. Дія і стан за знач. відколо́ти й відколо́тися.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. відкол — відко́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. відкол — -у, ч. Дія і стан за знач. відколоти й відколотися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкол — ВІДКО́Л, у, ч. Те, що відкололося, відпало і т. ін. від чогось. При малих питомих навантаженнях у плазмових покриттях можуть виникнути тріщини, що надалі зумовлюють утворення відколів (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах