відкол

відко́л

-у, ч.

Дія і стан за знач. відколоти й відколотися.

Значення в інших словниках

1. відкол — відко́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відкол — ВІДКО́Л, у, ч. Те, що відкололося, відпало і т. ін. від чогось. При малих питомих навантаженнях у плазмових покриттях можуть виникнути тріщини, що надалі зумовлюють утворення відколів (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. відкол — ВІДКО́Л, у, ч. Дія і стан за знач. відколо́ти й відколо́тися.  Словник української мови в 11 томах