відкол
ВІДКО́Л, у, ч.
Те, що відкололося, відпало і т. ін. від чогось.
При малих питомих навантаженнях у плазмових покриттях можуть виникнути тріщини, що надалі зумовлюють утворення відколів (з наук. літ.);
У різаному піноблоці, який має чіткі розміри порівняно з піноблоком формованим, відсутні відколи, що полегшує процес оштукатурювання (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me