1. Орфографічний словник української мови

відкол

відко́л

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкол — -у, ч. Дія і стан за знач. відколоти й відколотися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відкол — ВІДКО́Л, у, ч. Те, що відкололося, відпало і т. ін. від чогось. При малих питомих навантаженнях у плазмових покриттях можуть виникнути тріщини, що надалі зумовлюють утворення відколів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. відкол — ВІДКО́Л, у, ч. Дія і стан за знач. відколо́ти й відколо́тися. Словник української мови в 11 томах