відкопилювати

ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що, розм.

Випинати (губу, губи).

– Ех, так там, коли так, і негарно у діда, – сказала Одарочка, одкопилюючи свою невеличку рожеву губку (Панас Мирний);

Христина перехоплює парубочий погляд, відкопилює припухлі уста (М. Стельмах);

Василько вже позбувся страху і гордовито відкопилив губу (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. відкопилювати — відкопи́лювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відкопилювати — -юю, -юєш, недок., відкопилити, -лю, -лиш, док., перех., розм. Випинати (губи).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкопилювати — див. настовбурчувати  Словник синонімів Вусика
4. відкопилювати — ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. відкопилювати — ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКОПИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Випинати (губи). — Ех, так там, коли так, і не гарно у діда, — сказала Одарочка, одкопилюючи свою невеличку рожеву губку (Мирний, І, 1954, 205)...  Словник української мови в 11 томах