відкрито
ВІДКРИ́ТО.
Присл. до відкри́тий 7–9.
З-під трохи навислих брів сіро-голубі очі його дивились відкрито і ясно (О. Ільченко);
Він обійшов коней, опинився в гурті людей, на нього поглядали доброзичливо й одкрито (П. Загребельний);
[Д. Жуан:] Адже, приходячи до вас одкрито, я чув одно: “Сеньйора не приймає” (Леся Українка);
Драма твориться не за кулісами, не заховано, а відкрито, перед очима (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)