відкриття
ВІДКРИТТЯ́, я́, с.
1. тільки одн. Дія за знач. відкри́ти.
Перед відкриттям завіси чути дует з “Запорожця за Дунаєм” (І. Микитенко);
Не забуду дня, коли ми були з Віктором на відкритті меморіального комплексу в селі Гринівці (В. Коротич);
Увечері відбулась урочиста церемонія відкриття Всесвітнього економічного форуму (з газ.).
2. Те, що стало відомим, встановленим завдяки дослідженням, аналізам і т. ін.
– На жаль, у наш час історики часто вимушені дбати справді не за нові одкриття, – знов дав себе впіймати Борис, – а відвойовувати старі істини, часто цілком очевидні... (П. Загребельний);
Відкриття М. Коперника зробило революцію в світогляді людей, їх розумінні природи та в способах її пізнання (з навч. літ.);
// Те, що хто-небудь виявив несподівано для себе.
Це несподіване і захоплююче відкриття порадувало і розсмішило Христину (М. Стельмах);
Ідучи сьогодні сюди, зробив страшне для себе відкриття: порожній тил! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)