відкриття
ВІДКРИТТЯ́, я́, с.
1. тільки одн. Дія за знач. відкри́ти.
Перед відкриттям завіси чути дует з "Запорожця за Дунаєм" (Мик., І, 1957, 481).
2. Те, що стало відомим унаслідок досліджень і т. ін.
Відкриття Коперника зробило революцію в світогляді людей, їх розумінні природи та в способах її пізнання (Астр., 1956, 60);
// перен., ірон. Те, що хто-небудь виявив для себе несподівано.
Це несподіване і захоплююче відкриття порадувало і розсмішило Христину (Стельмах, Хліб.., 1959, 159);
Ідучи сьогодні сюди, зробив страшне для себе відкриття: порожній тил! (Гончар, Таврія.., 1957, 648).
Словник української мови (СУМ-11)