відлиск
ВІ́ДЛИСК, у, ч.
1. Те саме, що ві́дблиск 1.
Сонце заходить. Сніги обливаються рожевим одлиском (І. Нечуй-Левицький);
В плиті жваво потріскує, .. відлиски полум'я весело танцюють під лавою на купі жовтих качанів кукурудзи (І. Вирган);
Між вікон горіла червоним вогнем грубенька соснова скіпка, заливаючи помешкання мерехтливими відлисками (І. Білик).
2. Те саме, що відли́в².
І от уявіть собі, що цей чистенький, чорний з тьмяним відлиском автомобіль зупинився саме коло мого дому! (Б. Антоненко-Давидович);
І побачив на вершечку граба великого хижого птаха, такого чорного, аж синій відлиск пробігав по ньому (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)