відлискувати
ВІДЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок.
Те саме, що відбли́скувати.
Під дубом на снігу горить огонь – великий, веселий, тріскучий... Червоніють намети снігу. Осторонь, у темряві лісу, одлискує проти огнища спина буланого (С. Васильченко);
Під летючими хмаринками туману відлискували під місяцем великі плеса верхніх ставків (Ю. Смолич);
Темні, немов з чорного оксамиту, пелюстки троянди відлискували пурпуром (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)