відлискувати

ВІДБЛИ́СКУВАТИ (давати відблиск), ВІДЛИ́СКУВАТИ, ВІДСВІ́ЧУВАТИ. В проталинах місцями небом відблискувала вода (І. Чендей); Відлискували під місяцем великі плеса верхніх ставків (Ю. Смолич); По долині текли спокійні ріки, що відсвічували голубизною неба (С. Скляренко). — Пор. 1. бли́скати.

ВІДСВІ́ЧУВАТИ чим (мати додатковий відтінок кольору при основному), ВІДЛИВА́ТИ, ВІДЛИ́СКУВАТИ, ВІДСВІ́ЧУВАТИСЯ рідше. Затока відсвічувала фіолетовими плямами (О. Донченко); Сірі очі під довгими чорними віями відливали голубизною (В. Земляк); Пухнасті сніги одсвічувались рожевими і малиновими бризками зорі (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. відлискувати — відли́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відлискувати — -ую, -уєш, недок. Те саме, що відблискувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлискувати — ВІДЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. Те саме, що відбли́скувати. Під дубом на снігу горить огонь – великий, веселий, тріскучий... Червоніють намети снігу. Осторонь, у темряві лісу, одлискує проти огнища спина буланого (С.  Словник української мови у 20 томах
4. відлискувати — ВІДЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. Те саме, що відбли́скувати. Під летючими хмаринками туману відлискували під місяцем великі плеса верхніх ставків (Смо-лич, І, 1958, 67).  Словник української мови в 11 томах