відлитий
ВІДЛИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відли́ти 1, 2, 4–6.
Відлитий із банки сік простояв у холодильнику недовго (із журн.);
Відлитий холодною водою, хлопець швидко прийшов до пам'яті (з газ.);
Постаті співців були мов з бронзи чорної одлиті (Леся Українка);
Зроблений він [пам'ятник] був і відлитий місцевими художниками і ливарниками (А. Хижняк);
У багатьох розкопаних житлах було виявлено ливарні печі, глиняні матриці й кришки, різноманітні кам'яні знаряддя для обробки відлитих речей (з навч. літ.);
// відли́то, безос. пред.
На заводі “Монумент-скульптура” відлито в бронзі бюст великого російського художника І. Ю. Рєпіна (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)