відлитий
ВІДЛИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відли́ти 1, 2, 4, 6, 7.
Постаті співців були мов з бронзи чорної одлиті (Л. Укр., III, 1952, 43);
Зроблений він [пам’ятник] був і відлитий місцевими художниками і ливарниками (Хижняк, Тамара, 1959, 26);
// відли́то, безос. присудк. сл.
На заводі "Монумент-скульптура" відлито в бронзі бюст великого російського художника І. Ю. Рєпіна (Рад. Укр., 3.VІІІ 1951, 3).
Словник української мови (СУМ-11)