відлука

ВІДЛУ́КА, и, ж.

Перебування вдалині від когось, чогось; відлучення.

Промисловці по кількох днях відлуки від московського табору назад обвантажені кривдою людською до нього вертали (Б. Лепкий);

Непоквапливо, як господар після довгої відлуки, оглядав він кожну дрібницю (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. відлука — -и, ж., рідко. Те саме, що відлучення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. відлука — ВІДЛУ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що відлу́чення. Непокваплива, як господар після довгої відлуки, оглядав він кожну дрібницю (Тулуб, Людолови, II, 1957, 517).  Словник української мови в 11 томах
3. відлука — Відлука, -ки ж. Отлученіе; отдѣленіе отъ чего либо.  Словник української мови Грінченка