відлучка

ВІДЛУ́ЧКА, и, ж., розм., рідко.

Те саме, що відлу́ка.

Одного ранку, після довгої одлучки, Роман прийшов до класу (С. Васильченко);

У Кузнецова не виявилось ніяких документів, що дозволяли б йому відлучку з місця розташування його частини (А. Головко);

Коли з відлучок своїх вертавсь, зустрічала його перенервована [мати], змучена, у криках, у ґвалтах: “Горе моє!” (О. Гончар);

Тривав активний наступ наших військ, мусив [Байрачний] командувати ввіреною йому ротою, – де вже тут до відлучок... (Є. Доломан).

Значення в інших словниках

1. відлучка — відлу́чка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відлучка — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що відлучення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлучка — хохл. (отлучка) відсутність відсутність, виїзд, вихід  Словник чужослів Павло Штепа
4. відлучка — ВІДЛУ́ЧКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що відлу́чення. У Кузнецова не виявилось ніяких документів, що дозволяли 6 йому відлучку з місця розташування його частини (Головко, II, 1957, 521).  Словник української мови в 11 томах