1. Словник української мови у 20 томах

відлучка

ВІДЛУ́ЧКА, и, ж., розм., рідко.

Те саме, що відлу́ка.

Одного ранку, після довгої одлучки, Роман прийшов до класу (С. Васильченко);

У Кузнецова не виявилось ніяких документів, що дозволяли б йому відлучку з місця розташування його частини (А. Головко);

Коли з відлучок своїх вертавсь, зустрічала його перенервована [мати], змучена, у криках, у ґвалтах: “Горе моє!” (О. Гончар);

Тривав активний наступ наших військ, мусив [Байрачний] командувати ввіреною йому ротою, – де вже тут до відлучок... (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлучка — відлу́чка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відлучка — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що відлучення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлучка — хохл. (отлучка) відсутність відсутність, виїзд, вихід Словник чужослів Павло Штепа
  4. відлучка — ВІДЛУ́ЧКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що відлу́чення. У Кузнецова не виявилось ніяких документів, що дозволяли 6 йому відлучку з місця розташування його частини (Головко, II, 1957, 521). Словник української мови в 11 томах