1. Словник української мови в 11 томах

відлучка

ВІДЛУ́ЧКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що відлу́чення.

У Кузнецова не виявилось ніяких документів, що дозволяли 6 йому відлучку з місця розташування його частини (Головко, II, 1957, 521).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлучка — відлу́чка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відлучка — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що відлучення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлучка — хохл. (отлучка) відсутність відсутність, виїзд, вихід Словник чужослів Павло Штепа
  4. відлучка — ВІДЛУ́ЧКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що відлу́ка. Одного ранку, після довгої одлучки, Роман прийшов до класу (С. Васильченко); У Кузнецова не виявилось ніяких документів, що дозволяли б йому відлучку з місця розташування його частини (А. Словник української мови у 20 томах