1. Словник української мови в 11 томах

відлучувати

ВІДЛУ́ЧУВАТИ див. відлуча́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлучувати — відлу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відлучувати — див. відлучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлучувати — ВІДЛУ́ЧУВАТИ див. відлуча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відлучувати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв'язок, зв'язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД'Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  5. відлучувати — Відлучувати, -чую, -єш гл. = відлучати. Пастух одлучує овець од козлів. Єв. Мт. XXV. 32. Словник української мови Грінченка