відлущений
ВІДЛУ́ЩЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відлу́щити.
Мене вабила зламана козацька шабля, що визирнула з-під відлущеної штукатурки (Р. Федорів);
Для ефективної дії ліків потрібно очистити просвіт слухового проходу від гною, сірки, відлущених часточок шкіри (з навч. літ.);
Відлущений від стіни шар фарби.
Словник української мови (СУМ-20)