відлущений
ВІДЛУ́ЩЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відлу́щити.
Мене вабила зламана козацька шабля, що визирнула з-під відлущеної штукатурки (Р. Федорів);
Для ефективної дії ліків потрібно очистити просвіт слухового проходу від гною, сірки, відлущених часточок шкіри (з навч. літ.);
Відлущений від стіни шар фарби.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлущений — відлу́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відлущений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відлущити. Великий тлумачний словник сучасної мови