відмахуватися
ВІДМА́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. Махаючи чим-небудь, відганяти від себе кого-, що-небудь.
Кирило Іванович насилу одбився від собак. Коли він мотався і одмахувався на всі боки, то суддя стояв на порозі, цькував і сміявся (Панас Мирний);
Хлопець вертівся дзиґою на місці, одмахуючись руками од нагая, як од оси (С. Васильченко);
Він ліниво відмахувався від них [мух] (М. Томчаній).
2. перен., розм. Відмовлятися робити що-небудь, ставитися з неповагою до кого-, чого-небудь, відкидати що-небудь.
Але ті [старшини] такі були захоплені своїми рахунками, що відмахувалися від діда, як від мухи (Г. Хоткевич);
Спочатку Ліда відмахувалась, але згодом бачили якось Мечика й Ліду вдвох у кіно (О. Донченко);
Зінці Федорівні конче треба було знати точні види на врожай, а тітка Лисичка всіляко огиналася, викручувалася й відмахувалася (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)