відмирати
ВІДМИРА́ТИ, а́є, недок., ВІДМЕ́РТИ, віді́мре́, док.
1. Ставати неживим, мертвим; гинути (про частини тіла або рослини).
Пальці на руках уже посиніли, здається, одмирають... (В. Нестайко);
Збирати картоплю треба тоді, коли картоплиння починає відмирати (з наук. літ.);
Скоро воно [латаття] осяде на дно, відімре (Григорій Тютюнник).
2. перен. Утрачати здатність до існування; зникати.
Старий лад одмирає. Але на його місце прийде новий, сонячний (В. Винниченко);
[Юрій:] Адже слова – вони як живі істоти: ростуть, розвиваються, квітнуть, відмирають (О. Левада);
Мудрого важко одурити. Те, що оджило свій вік, одмирає назавжди (Г. Колісник);
Здавалося, в нього [Дмитра] відмер, зник і забувся навіть натяк на природний інстинкт самоохорони (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)