відмирати

ВІДМИРА́ТИ, а́є, недок., ВІДМЕ́РТИ, віді́мре́, док.

1. Ставати неживим, мертвим; гинути (про частини тіла або рослини).

Пальці на руках уже посиніли, здається, одмирають... (В. Нестайко);

Збирати картоплю треба тоді, коли картоплиння починає відмирати (з наук. літ.);

Скоро воно [латаття] осяде на дно, відімре (Григорій Тютюнник).

2. перен. Утрачати здатність до існування; зникати.

Старий лад одмирає. Але на його місце прийде новий, сонячний (В. Винниченко);

[Юрій:] Адже слова – вони як живі істоти: ростуть, розвиваються, квітнуть, відмирають (О. Левада);

Мудрого важко одурити. Те, що оджило свій вік, одмирає назавжди (Г. Колісник);

Здавалося, в нього [Дмитра] відмер, зник і забувся навіть натяк на природний інстинкт самоохорони (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

відмирати — відмира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
відмирати — Гинути, сохнути, в'янути; (- інстинкт) зникати, пропадати, щезати, завмирати. Словник синонімів Караванського
відмирати — -ає, недок., відмерти, відімре, док. 1》 Ставати неживим, мертвим; гинути, сохнути (про рослини, частини живого організму). 2》 перен. Втрачати здатність до існування; зникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
відмирати — хохл. (отмірать) завмирати Словник чужослів Павло Штепа
відмирати — див. зникати Словник синонімів Вусика
відмирати — ВІДМИРА́ТИ (про частини живого організму — ставати неживим, мертвим), ЗАВМИРА́ТИ, МЕРТВІ́ТИ, АТРОФУВА́ТИСЯ, ВІДСИХА́ТИ. — Док.: відме́рти, завме́рти, змертві́ти, відсо́хнути. Словник синонімів української мови
відмирати — Відмира́ти, -мира́ю, -мира́єш; відме́рти, -дімру́, -дімре́ш, -ру́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
відмирати — ВІДМИРА́ТИ, а́є, недок., ВІДМЕ́РТИ, відімре́, док. 1. Ставати неживим, мертвим; гинути, сохнути (про рослини, частини живого організму). Збирати картоплю треба тоді, коли картоплиння починає відмирати (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах