відмирати
ВІДМИРА́ТИ, а́є, недок., ВІДМЕ́РТИ, відімре́, док.
1. Ставати неживим, мертвим; гинути, сохнути (про рослини, частини живого організму).
Збирати картоплю треба тоді, коли картоплиння починає відмирати (Колг. Укр., 1, 1954, 28);
Скоро воно [латаття] осяде на дно, відімре (Тют., Вир, 1964, 377).
2. перен. Втрачати здатність до існування; зникати.
[Юрій:] Адже слова — вони як живі істоти: ростуть, розвиваються, квітнуть, відмирають (Лев., Марія, 1953, 7);
Здавалося, в нього [Дмитра] відмер, зник і забувся навіть натяк на природний інстинкт самоохорони (Коз., Гарячі руки, 1960, 77).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмирати — відмира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відмирати — Гинути, сохнути, в'янути; (- інстинкт) зникати, пропадати, щезати, завмирати. Словник синонімів Караванського
- відмирати — -ає, недок., відмерти, відімре, док. 1》 Ставати неживим, мертвим; гинути, сохнути (про рослини, частини живого організму). 2》 перен. Втрачати здатність до існування; зникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмирати — хохл. (отмірать) завмирати Словник чужослів Павло Штепа
- відмирати — ВІДМИРА́ТИ, а́є, недок., ВІДМЕ́РТИ, віді́мре́, док. 1. Ставати неживим, мертвим; гинути (про частини тіла або рослини). Пальці на руках уже посиніли, здається, одмирають... (В. Словник української мови у 20 томах
- відмирати — див. зникати Словник синонімів Вусика
- відмирати — ВІДМИРА́ТИ (про частини живого організму — ставати неживим, мертвим), ЗАВМИРА́ТИ, МЕРТВІ́ТИ, АТРОФУВА́ТИСЯ, ВІДСИХА́ТИ. — Док.: відме́рти, завме́рти, змертві́ти, відсо́хнути. Словник синонімів української мови
- відмирати — Відмира́ти, -мира́ю, -мира́єш; відме́рти, -дімру́, -дімре́ш, -ру́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)