відмовниця

ВІДМО́ВНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до відмо́вник 1, 3, 4.

Ася була відмовниця .. Її чоловік .. виїхав ще тоді, коли випускали (Є. Кононенко).

Значення в інших словниках

1. відмовниця — відмо́вниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відмовниця — -і. Жін. до відмовник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмовниця — ВІДМО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до відмо́вник.  Словник української мови в 11 томах