1. Словник української мови у 20 томах

відмовниця

ВІДМО́ВНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до відмо́вник 1, 3, 4.

Ася була відмовниця .. Її чоловік .. виїхав ще тоді, коли випускали (Є. Кононенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмовниця — відмо́вниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відмовниця — -і. Жін. до відмовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмовниця — ВІДМО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до відмо́вник. Словник української мови в 11 томах